Джаспер підходить до хлопчика, який дивиться та всміхається до свого друга та наставника. Та він здивований коли Джаспер хапає його за горло - 

ДЖАСПЕР: (тільки голос) Я міг відчувати… все, що відчували вони. 

Бачимо відчай Джаспера, коли він сильно обіймає хлопчика поки не відкручує йому голову. 

ПРОСВІТ ПОМІЖ ЛІСУ. ДЕНЬ. 

Назад до Джаспера. Відчай Джаспера настільки сильний ніби це все було вчора. Еліс з»являється поруч із ним. 

ДЖАСПЕР: Я думав, що я з Марією – це кохання. Але я був лише її маріонеткою. Вона тягнула за шнурочки. Я не знав, що є інший шлях поки….не зустрів Еліс. Вона побачила, що я прийду, звичайно. 

ЕЛІС: Змусив мене чекати достатньо довго. 

ДЖАСПЕР: (перекидаючи головою) Мої вибачення, мем. (тоді) Я не знаю чим став би без неї. 

Еліс обіймає Джаспера ззаду. 

ЕЛІС: Шшш… Тобі ніколи не прийдеться бути цим знову. 

Еліс намагається поцілунком відігнати привидів геть… Белла сприймає все це…. 

БУДИНОК БЕЛЛИ. НІЧ. 

ПАЛАТКА. РАНОК. 

Вітер вщух. Земля покрита снігом, кемпінг моторошно тихий. Палатка відкривається та Белла виходить, бачить молодого вовка, якйи витріщається на неї сидячи на задніх лапах. 

БЕЛЛА: Правильно. Сет. Привіт. 

Сет киває легко. Це мало б означати «привіт» 

БЕЛЛА: Де Джейкоб? Він вже – 

ЕДВАРД: Ще ні. 

Вона повертається, Едвард підходить до неї. 

ЕДВАРД: Він перевіряє ліс перед тим як піти. 

Він обіймає її. Сет-вовк відвертається. 

БЕЛЛА: Мені так прикро за минулу ніч. Це було не легко для тебе. 

ЕДВАРД: Вона однозначно не увійде в десятку моїх найкращих ночей. 

БЕЛЛА: У тебе є список? 

ЕДВАРД: Всі десять я провів з тобою. Під номером один та ніч, коли ти сказала, що вийдеш за мене, Місіс Каллен. 

БЕЛЛА: Зараз двадцять перше століття. Я щонайменше не переношу – 

ДЖЕЙКОБ: Ти одружуєшся з ним? 

Вона повертається, щоб побачити Джейкоба. Його обличчя спустошене, бореться зі сьозами гніву, зради… 

БЕЛЛА: О, ні… Джейк… - (розуміючи, до Едварда) Ти знав, що він слухає. 

ЕДВАРД: Він заслуговує знати. 

Вираз обличчя Джейкоба підтрерджує це. Він повертається, прямує до лісу. Белла починає бігти за ним. 

БЕЛЛА: Стоп! Джейк – 

ЕДВАРД: Белло, дозволь йому – 

БЕЛЛА: (до Едварда) Не треба. Дозволь мене поговорит із ним наодинці. 

Едвард бачить її відчайдушність. Він зупиняється і повільно починає прямувати в сторону лісу, зникаючи. Белла підходить до Джейкоба – 

БЕЛЛА: Джейк, будь ласка – 

ДЖЕЙКОБ: ( дивиться на неї) Я дурак, який ж я дурак… 

БЕЛЛА: Як я можу виправити це? 

ДЖЕЙКОБ: Ти не можеш. Я можу. Пішовши туди і вбивши ЩОСЬ. 

БЕЛЛА: Ні, тільки не так. Ти не можеш, не зараз коли твоя голова забита всім….. 

ДЖЕЙКОБ: Можливо, мене вб'ють і все стане на багато простіше для тебе. 

БЕЛЛА: Що? НІ! Джейк – тільки залишайся тут. 

ДЖЕЙКОБ: Чому, Белла? Назви мені хоч одну кляту причину? 

БЕЛЛА: Я не хочу втратити тебе. 

ДЖЕЙКОБ: (Відвертається) Цього недостатньо. 

БЕЛЛА: Ти дуже важливий, будь ласка. 

Він продовжує йти. Вона знаходить щось, що може зупинити його. 

БЕЛЛА: Поцілуй мене. 

Він зупиняється, дивиться на неї. 

БЕЛЛА: Я прошу тебе про це – 

Його не потрібно просити двічі. Він обіймає та цілує її. Його злість переливається в пристрасть. Поцілунок продовжується і на здивування Белли – вона піддається йому… 

Обличчя Белли – хвиля відчуттів наростає, переповнюючи її розум… 

БУДИНОК БЕЛЛИ. ДЕНЬ (ФАНТАЗІЯ БЕЛЛИ) 

Серія фрагментів, один за одним – проходять роки: 

Белла та Джейкоб, рука у руці, сидять на яскравому сонячному світлі… 

Тепер вони у своїх пізніх 20-тих – У них немовля. З'являється Рене, бере дитину та грайливо підкидає у повітрі. 

Початок 30-тих – У них уже двоє дітей. Джейкоб разом із старшим сином, в той час як Белла та щасливий дідусь Чарлі вчать ходити молодшу дочку. 

40-ві – Їх двоє дорослих дітей виходять з машини Джейкоба. Приїхали додому на канікули. Сивоволосий Чарлі та Біллі разом з Беллою зустрічають їх… 

60-ті – Сивоволосі тепер Белла та Джейкоб – граються разом зі своїми онуками. Задоволені. Сім'я. 

КЕМПІНГ. БЕЛЛА. РАНОК. 

….раптово вона відривається від своїх думок. Відходить хитаючись. Джейкоб шепоче їй на вухо. 

ДЖЕЙКОБ: Це повинен був бути наш перший поцілунок. 

Джейкоб розривається, не хоче йти… 

ДЖЕЙКОБ: Я повинен йти – я не затримаюсь… 

Джейкоб прямує на битву. Очі Белли наповнюють сльози провини, збентеженості, емоцій – вона поспішає до палатки – 

БЕЛЛА: Едвард – 

Він з'являється із-за скелі, прямує до неї. Вона бачить його обличчя, зупиняється. Знає. 

БЕЛЛА: Ти бачив. 

ЕДВАРД: Ні. Але думки Джейкоба дуже гучні. 

БЕЛЛА: Я не знаю, що трапилося. 

ЕДВАРД: Ти любиш його. 

БЕЛЛА: Але тебе я люблю більше. 

ЕДВАРД: Я не повинен був змушувати тебе вибирати між нами. 

БЕЛЛА: Будь ласка, не будь таким розуміючим. Я не заслуговую на це. 

ЕДВАРД: Це моя вина. Коли я покинув тебе, залишивши у такому стані, то він допоміг тобі прийти до себе. Я не можу звинувачувати тебе у чомусь, що сам навмисне зробив. 

БЕЛЛА: Не смій обвинувачувати себе. 

ЕДВАРД: Я лише хочу щоб ти була щаслива, незважаючи – 

Але він різко зупиняється, повертається щоб побачити Сета-вовка, який вискакує із лісу, ричить… Едвард читає його думки. 

ПРОСВІТ СЕРЕД ЛІСУ. РАНОК ( ВИДІННЯ СЕТА ТА ЕДВАРДА) 

Пара чоловічих чобіт ступає на мокру траву. Це новонароджені. Голодні. Готові до битви. 

НАЗАД ДО ЕДВАРДА – ЙОГО ВИРАЗ СЕРЙОЗНІШАЄ. ВІН ПОВЕРТАЄТЬСЯ ДО БЕЛЛИ. 

ЕДВАРД: Все починається. 

ПРОСВІТ СЕРЕД ЛІСУ. РАНОК. 

Назад до чоловіка – новонародженого – пауза, тоді раптово позаду нього – 
Уся армія новонароджених виходить з лісу на поле. Шаленство у їхніх очах. Їх переповнює скаженна спрага, вони йдуть на запах крові Белли. Проте запах закінчується тут – вони спантеличені… 

Раптово, щось вилітає з-поміж дерев зі швидкістю світла та валить новонародженого. 
Інші новонароджені повертаються і бачать смертельно небезпечного Джаспера, який присів біля тіла жертви, він тримає новонародженого за голову – 
Вони прямують до Джаспера, проте раптово – БАМ! БАМ! БАМ! Троє з них падають, повалені Есмі, Розалі, Карлайлом, Емметом та Еліс – 

Нізвідкіля виходить Сем-вовк оточений двома вовками. Вони розривають новонароджених на куски. Чотири інші вовки вступають у зіткнення – 

Камера переходить від одного конфлікту до іншого, жорсткого, брутального – 

- Еммет повністю занурюється у битву, смакуючи боєм. 
- Вовки працюють зграєю, скоординовано, смертельно. 
- Джаспер контролює поле – стратегія, швидкість+сила. 
- Розалі б'ється з льодяним спокоєм, Еліс з передбаченням. Есмs та Карлайл стоять пліч-о-пліч. 

Але новонародженні жорстокі та надзвичайно сильні. Наші вампіри і вовки отримують непорочні удари – тоді – 

- повільна зйомка – на поляні Джейкоб-вовк бореться з новонародженим, добирається до його шиї. 

КЕМПІНГ. В ЦЕЙ ЧАС… 

Бачимо Едварда, який читає думки Сета-вовка, переказує Беллі. 

ЕДВАРД: Джейкоб тільки дістався туди, з ним все гаразд. 

Камера і далі на обличчі Едварда, який зосередився на читанні думок Сета, зображення розпливається і ми бачимо – 

ПОЛЕ БИТВИ. ( ВИДІННЯ ЕДВАРДА) 

Едвард розглядає битву, весь екшн навкого нього: 

- Сем-вовк та Джейкоб-вовк напали на новонародженого – кожен з них тримає руку у зубах, потім відриває… 

- Пол-вовк – оточений трьома новонародженими, Еммет приходить на допомогу, вони обмінюються поглядами, бойове зближення. 

- Карлайл та Есмі наступають на Брі – проте вона відступає, налякана. Карлайл та Есмі обмінюються поглядами. Вони перестають атакувати, намагаються заспокоїти її, поговорити… 

- Еліс пролітає від одного новонародженого до іншого, навіть не дивлячись на них, вона знає кожен їх крок. Вона збиває їх з ніг, руйнує їх баланс, спантеличує – це танець… 

Джаспер на крок позаду неї, намагається прикрити. 

Едвард бачить, що новонароджений помітив захисні дії Джаспера. Едвард кричить до Джаспера, навіть коли той не чує – 

ЕДВАРД: Джаспер, відійди, ти не можеш бути всюди – обережно!!! 

Новонароджений появляється позаду Джаспера та кусає його плече. Еліс повертається – жбурляє новонародженого до Еммета, Розалі, Карлайла – вони вбивають його. Еліс звертається до Джаспера – роззлючена – 

ЕЛІС: Я можу про себе подбати. 

ГІРСЬКИЙ КЕМПІНГ. Назад до Едварда та Белли – 

БЕЛЛА: З Джаспером все в порядку, Едвард? 

Але він зосереджений на думках Сета-вовка, говорить сам до себе – 

ЕДВАРД: Не дозволяйте їм захищати одни одного – добре, обходьте… 

Раптово Едвард зупиняється, блимає, швидко дезорієнтований, його думки відриваються від битви. Він дивиться навколо, бачить завмершого Сета-вовка. Вони обмінюються напруженими поглядами – 

БЕЛЛА: Когось скривджено – 

ЕДВАРД: Сет, іди. 

Сет-вовк прямує геть з кемпінгу, швидко. 

БЕЛЛА: Це Джаспер? 

Едвард ставить Беллу позаду себе, навпроти скелі та приймає оборонну позу навпроти неї. 

ЕДВАРД: Вона близько – я можу чути її думки. Вона бачила, що нас там не було проте впіймала мій запах - 

ПОЛЕ БИТВИ – ЛІНІЯ ЛІСУ. ХВИЛИНОЮ ШВИДШЕ. 

Вікторія за полем битви з лінії лісу. Вона швидко повертається, починає бігти слідом по запаху Едварда – 

ЕДВАРД: (тільки голос) Вона знала, що я буду з тобою, знала, що Еліс буде надто зайнята ,щоб побачити її рішення –

НАЗАД ДО БЕЛЛИ ТА ЕДВАРДА. 

БЕЛЛА: Вікторія знайшла нас. 

ЕДВАРД: І вона не одна. 

В цей час Райлі виходить з лісу. Белла одразу ж впізнає його, вона розгублена. Райлі підходить ближче, дивиться за кожним кроком Едварда. Вона займають свої оборонні позиції. 

ЕДВАРД: Райлі. Послухай мене. Вікторія використовує тебе,щоб відволікти мене. Але вона знає, що я вб'ю тебе. 

Райлі коливається. Здивований, що до нього звернулися по імені. 

ЕДВАРД: Взагалі-то, вона рада, що їй не прийдеться більше з тобою співпрацювати. 

Вікторія з'являється з лісу, формуючи трикутник між нею, Райлі та Едвардом і Беллою. 

ВІКТОРІЯ: Не слухай його, Райлі. Я тобі говорила про їх розумові штучки. 

ЕДВАРД: Так, я можу читати її думки. Саме тому я знаю, що вона про тебе думає. Саме тому я знаю, що вона не кохає тебе. 

ВІКТОРІЯ: Він оманює… 

ЕДВАРД: Причиною, чому вона створила тебе та армію є помста за її справжє кохання, Джеймса. Це все, що хвилює її. Не ти. 

Райлі продовжує коливатися. Він дивиться на Вікторію. 

ВІКТОРІЯ: Для мене важливий лише ти. Ти знаєш це. 

Райлі знову зосереджується на Едвардові, готується атакувати його. Очі Вікторії свердлять очі Белли, наповнені кровожерливістю, помстою. 

ЕДВАРД: Подумай про це. Ти з Форксу, знаєш територію. Саме тому вона вибрала тебе. Вона використовує тебе так само, як і всіх інших. 

Райлі знову коливається, у його підсвідомості прокидаються сумніви. Але обличчя Вікторії переповнене емоціями – 

ВІКТОРІЯ: Райлі, не дозволяй йому робити це з нами. Я кохаю тебе. 

Йому потрібно вірити їй. Його сумніви зникають. 

РАЙЛІ: (до Едварда) Ти мертвий.

Тепер інша історія… темнее вікно Белли… 

ПРОСВІТ СЕРЕД ЛІСУ. НІЧ. (СОН) 

Бачимо Беллу на тому ж полі, тільки зараз вона одна. Камера кружляє навколо неї, поки через Белли плече ми не знаходимо Джаспера, він стоїть насвпроти неї. Тоді Марія підходить до Джаспера, вона щось шепоче йому на вухо, ми не чуємо цього. 
Ми приглядаємось ближче до очей Джаспера – вони стають кроваво червоними, переповнені спрагою… 
Віддаляємось і бачимо, що це більше не Марія поруч з ним. Це Вікторія. 
Вона кидається на Беллу, але та, замість того щоб втікати побачивши ворога, замахується на неї… 

КІМНАТА БЕЛЛИ. НІЧ. 

Белла в ліжку – посеред замаху – Едвард ловить її кулак. Вона спала, але кулак був реальний. Її очі зосереджуються, вона розуміє, що замахнулася на Едварда. Серце Белли починає швидко битися. 

БЕЛЛА: Той, хто приходив у мій будинок, армія новонароджених. Вони всі її ляльки. (дивиться на Едварда) ВІКТОРІЯ. 

ЕДВАРД: ….Еліс побачила б рішення Вікторії створити армію. 

БЕЛЛА: Вона ховається на ними. Дозволяючи комусь іншому вирішувати. Можливо, вона з»ясувала як працюють видіння Еліс. 

Едвард зосереджується, роздумує. 

ЕДВАРД: Повір мені – я б хотів щоб це булла вона. Я б хотів щоб вона булла так близько. Прикінчити її своїми руками. 

Вона бачить темноту на його обличчі. Не впевнена що робити з його вбивчою стороною. 

СІЕТЛ. ПІД МОСТОМ. НІЧ. 

Темно. Райлі появляється в тіні, волочить за комір молодого, ледве живого чоловіка, Трістан, 18. Райлі з легкістю волочить за собою тіло по довгому тунелі. 

Обличчя Трістана – він відчайдушно намагається зосередитись. Але удар по голові перешкоджає ясності. 

ТРІСТАН: Стій…Я… 

Але він натикається на камінь, плаче від болю 

Райлі ігнорує його, нарешті достигає цілі. Він звільняє Трістана, сильно кидаючи його на землю. 

Трістан осліплений темнотою, наляканий – починає повзти геть. Він не бачить пари чобіт, які стають позаду нього. Йому вдається встати на ноги щоб бігти – раптово, рука повертає його назад – це Вікторія. Вона ставить його на коліна, його спина до неї (примітка: Трістан ніколи не бачив Вікторії). Вона посміхається Райлі, він відповідає їй тим же, відступає назад від наступаючої крові. 

Вона нахиляє голову Трістана, щоб було видно шию. 

ВІКТОРІЯ: (шепоче до Трістана) Ласкаво прошу до армії. (тоді до Райлі) Ми готові. 

БУДИНОК БЕЛЛИ. ДЕНЬ. 

Едвард виходить з Беллою. 

БЕЛЛА: Зажди… 

ЕДВАРД: Вони скоро будуть тут, Белло. 

БЕЛЛА: Я знаю. Сааме тому я…..я хочу запитати тебе дещо. (дивиться на нього) Ти б віддав життя за мене, так? 

ЕДВАРД: Звичайно. 

БЕЛЛА: Що ще ти можеш зробити? 

ЕДВАРД: Будь-що… 

БЕЛЛА: Добре. Тепер мені легшее запитати тебе про це… (пауза) Я хочу щоб ти залишався поза битвою. 

ЕДВАРД: …. Я не можу, Белло. 

БЕЛЛА: Я не можу втратити тебе. 

ЕДВАРД: (тихенько) Я не буду далеко і це швидко закінчиться. Разом з вовками для нас не буде багато роботи. 

БЕЛЛА: Якщо для вас не буде багато роботи, тоді ти там не необхідний, так? 

Едвард виглядає зловленим на своїй логіці. 

БЕЛЛА: - і це лише гордість, що змушує тебе йти. Що ж, я прошу тебе залишити це в стороні. Я знаю, що це потребує багато відваги. (пауза, Едвард досі непорушний) Більше ніяких трюків. Більше ніякої наполовину правди. Ми будемо разом так чи інакше. Або ж ти підеш зі мною, або я буду з тобою на битві. 

Едвард бореться. Він знає, що вона має рацію, проте пробує протистояти. Белла бачить, що він коливається, тисне на нього говорячи слова, які, вона знає, прозвучать болісно – 

БЕЛЛА: Едвард, одного разу я вже майже зійшла з розуму. Якщо ти покинеш мене знову – 

Так, це були слова, які могли пробудити його вину. Він дивиться вниз. Вона почуває себе жахливо, проте не бере їх назад… 

БЕЛЛА: Тут тільки два варіанти. Нас двоє тут чи нас двоє там. 

Едвард бореться зі своєю відповіддю… Програє… 

ЕДВАРД: …..Тоді я вибираю варіан з яким можу житии. 

Він притягує її до себе. Вигляд обох врятований та винний. 

ПРОСВІТ ПОСЕРЕД ЛІСУ. ДЕНЬ. 

Джейкоб зустрічає Едварда та Белла. Вони на середині поля. Джаспер стоїть кілька кроків позаду Едварда. 

ДЖЕЙКОБ: (насмішкувато) Ти не б»єшся? Що, потягнув м»язи чи що? 

БЕЛЛА: Він робить це для мене. Ясно? 

Джейкоб дивиться на неї, на Едварда, киває своєю головою зі зневагою. 

ДЖЕЙКОБ: Всерівно. Лише розкажи мені план. 

Джаспер повільно підходить вперед. 

ДЖАСПЕР: Це поле дасть нам перевагу у битві. Ми можемо заманити новонароджених сюди за допомогою запаху Белли, але він повинен закінчуватися тут. 

БЕЛЛА: Я та Едвард збираємося до кемпінгу. Та навіть якщо він понесе мене – вони почують наші запахи. 

ЕДВАРД: Твій запах, в будь-якому випадку, огидний. 

ДЖЕЙКОБ: Чувак, ти ж насправді не хочеш почати порівнювати сморід – 

БЕЛЛА: Він має на увазі, що твій запах замаскує мій, якщо ти понесеш мене. 

ДЖЕЙКОБ: Зроблено. 

ЕДВАРД: (до Джаспера) Це погана ідея. 

ДЖАСПЕР: Едвард, вони не захочуть підходити навіть близько, де буде його…..запах. 

БЕЛЛА: Давайте лише спробуємо. 

Едвард нарешті киває. Вона протягує свої руки до Джейкоба. Він посміхається, піднімає її, притискаючи міцніше. 

ДЖЕЙКОБ: Парфуми вовка, ось вам. 

ЕДВАРД: БІЖИ. 

ЛІС. ДЕНЬ. 

Джейкоб біжить поміж дерев несучи Беллу – не супер – людська швидкість, але швидко, не зупиняючись. Через якийсь час він ставить Беллу. Вони починають йти до їх пункту призначення. 

ДЖЕЙКОБ: Побачимо чи це працює. Особисто я думаю, що мій запах чудовий. Ти що-небудь колись помічала? 

БЕЛЛА: Нічого, окрім запаху нормального хлопця. 

ДЖЕЙКОБ: Ти збираєшся мене також попросити бути поза битвою? Чи тобі наплювати на мою безпеку? 

БЕЛЛА: Звичайно, що мені не всерівно, але ти скажеш «ні» (з надією) Але, можливо, ти подумаєш… 

ДЖЕЙКОБ: Так, правда. Але це не означає, що він любить тебе більше. І, в будь-якому, в мене немає вибору. Відтоді як я віддав Сему право бути Альфою, я повинен слухати його накази. 

БЕЛЛА: Почекай, ти віддав йому право бути Альфою? Що це означає? 

ДЖЕЙКОБ: (зважує, потім) Технічно, я повинен був стати Альфою. Це родовідна штука. Це також означало бути старійшиною встого племені. Але я змінив це, коли Сем запропонував. 

БЕЛЛА: Ти жартуєш. 

ДЖЕЙКОБ: Я взагалі не хотів бути в зграї, не говорячи про те, щоб бути їх лідером. 

БЕЛЛА: (дивиться на нього новим поглядом) ВАУ! Шеф Джейкоб! 

ДЖЕЙКОБ: Відмовився – проте кожен вибір має свої наслідки…. Деякі більші за інші – 

БЕЛЛА: - не починай – ти повинен змиритися з моїм вибором. 

Джейкоб зупиняється, вони дуже близько один до одного. 

ДЖЕЙКОБ: Можна любити більше ніж одну людину в той самий час. Я бачив це з Сеемом, Емілі та Леа… 

БЕЛЛА: Я не вовк. Зі мною не може статися імпринтинг – 

ДЖЕЙКОБ: Справа не в імпринтингу . Справа в почуттях до когось. І я знаю, що ти відчуваєш щось до мене. Я відчуваю це. Фізично. Я змушую тебе нервувати… 

Джейкоб підштовхує її ближче, дійсно, вона злегка нервує… 

БЕЛЛА: …..Джейк, перестань…… 

ДЖЕЙКОБ: Не хвилюйся, я обіцяв, що не буду цілувати тебе доки ти сама не попросиш. 

БЕЛЛА: Ти будеш довго дотримуватися цієї обіцянки, ШЕФ ДЖЕЙКОБ. 

Він бачить, що зачепив її, посміхається. 

ПРОСВІТ ПОСЕРЕД ЛІСУ. ДЕНЬ. 

Бачимо Едварда, Джаспер виходить з лісу. 

ДЖАСПЕР: Все, що я почув – тільки вовчий запах. Белли – ні. Це спрацює. 

ЕДВАРД: (зі скрипом зубів) Чудово. 

БУДИНОК БЕЛЛИ. ПІСЛЯ ОБІДУ. 

Белла вискакує з машини в той час як Еліс виходить з будинку разом із Чарлі. Обоє сміються, задоволені товариством один одного. Еліс прямує вниз по сходах… 

ЧАРЛІ: Не будь незнайомкою, Еліс. Привіт, Белс. 

Белла здивована, махає йому, Чарлі прямує до будинку. Еліс зустрічає Беллу на подвір»ї. 

ЕЛІС: Твоє алібі на час битви організовано. 

БЕЛЛА: Справді. 

ЕЛІС: Я сказала твоєму батькові, що вся моя сім»я їде на кемпінг на цих вихідних. Отже, ти і я будемо ночувати у моєму будинку. (пауза) Я йому подобаюсь. Взагалі-то, весь будинок буде належати лише вам цієї ночі. 

БЕЛЛА: Ми будемо самі? 

ЕЛІС: Ми всі відправляємось на полювання, набратися сил для битви. Нема за що дякувати. 

Белла, переповнена очікуванням та нервами… 

БУДИНОК БЕЛЛИ. КУХНЯ. ПІСЛЯОБІДУ. 

Белла заходить в той час як Чарлі робить сендвіч. Він пінімає погляд. 

ЧАРЛІ: Сестра мені подобається. 

БЕЛЛА: Так, Еліс чудова. 

Він підходить до раковини, починає мити посуд – 

БЕЛЛА: Отже, тату, мені цікаво….чому ти ніколи більше не одружувався після мами. 

ЧАРЛІ: Я не знаю. Напевно, я не зустрів ту саму жінку. Чому ти питаєш? 

БЕЛЛА: Я думала, що це тому що ти просто здався, розчарувався у шлюбі. Але….ти досі вважаєш, що це має цінність?

ЧАРЛІ: (підозріло) Звичайно, шляб має цінність. Коли ти старший. Набагато старший. Як у випадку з твоєю мамою – це спрацювало чудово, коли вона вийшла заміж вдруге. Пізніше в житті… 

БЕЛЛА: Я думаю… 

ЧАРЛІ: Ти однозначно не повинна одружуватись……..якщо була необережна… 

БЕЛЛА: …Що? 

ЧАРЛІ: Я маю на увазі, що є речі, які тобі необхідно знати, коли ти….. – про інтимну близькість… 

БЕЛЛА: О, ні – скажи мені, що це не є «РОЗМОВА» 

ЧАРЛІ: Мені так само ніяково як і тобі. 

БЕЛЛА: Я справді сумніваюся в цьому. І мама випередила тебе на 10 років. 

ЧАРЛІ: У тебе не було хлопця 10 років тому. 

БЕЛЛА: Я думаю, що все залишилось таким самим. 

ЧАРЛІ: Отже, ви двоє приймаєте запобіжні заходи? 

БЕЛЛА: Будь-ласка…Справді, будь-ласка, не хвилюйся про це… Едвард…..він старомодний. 

ЧАРЛІ: Я не знаю що це…це як…..як метод чи - ? 

БЕЛЛА: О, БОЖЕ МІЙ! Я незаймана! І я не можу повірити, що мені прийшлось сказати це тільки що вслух!!! 

Він також не може повторити це… 

ЧАРЛІ: Справді? Хм… Едвард став подобатися мені трошки більше. 

Белла, засмучена прямує до дверей. 

БУДИНОК КАЛЛЕНІВ. НІЧ. 

Белла з'являється біля вхідних дверей, сумка з речима на її плечі. Вона нервує. Жахливо. Вона вкладає волосся, поправляє светер, перевіряє дихання – 

РАПТОВО ДВЕРІ ВІДЧИНЯЮТЬСЯ – Едвард стоїть схвильований. 

ЕДВАРД: Чому ти тут стоїш? Щось трапилось? 

БЕЛЛА: Нічого. 

Він дивиться на неї насмішкувато, але бере її сумку, вказуючи жестом щоб вона зайшла. Вона робить глибокий подих та заходить. 

СПАЛЬНЯ ЕДВАРДА. НІЧ. 

Белла прямує за Едвардом в кімнату, де знаходить велике, шикарне, коване ліжко. Вона зупиняється побачивши його. 

БЕЛЛА: Тут ліжко. 

ЕДВАРД: Я думав тобі пригодиться. Щоб спати на ньому. 

Вона орієнтовно рухається до нього, сідає на край. 

БЕЛЛА: Надувного матрасу було б достатньо. 

ЕДВАРД: Це занадто? 

БЕЛЛА: (нервуючи) Ні…..чудово. 

Вдихаючи відвагу, вона вона перекочується на середину ліжка. Пауза. 

БЕЛЛА: Я хочу запитати тебе дещо… 

Він помічає щось… Приєднується до неї на ліжку. 

ЕДВАРД: Будь-що. 

БЕЛЛА: Одруження досі є умовою щоб ти….погодився змінити мене? 

ЕДВАРД: (підозріло) ………..Так………… 

БЕЛЛА: Добре. Я хочу обговорити мою, ну ти знаєш, умову… 

ЕДВАРД: Є щось ще, що ти хочеш? Це твоє. Будь-що це є… 

Белла дивиться на нього. Тоді нахиляється, цілує його. Незграбно вона підсувається ближче до нього надалі цілуючи…тепер більш сильно, пристрасно…він відповідає тим самим. Пристрасть витає між ними. Та як тільки вона починає розстібати його сорочку – він відсувається, розуміючи - 

ЕДВАРД: Белло….Ні. Я можу скривдити тебе – 

БЕЛЛА: Ти говорив, що хочеш щоб у мене був всякий людський досвід. 

ЕДВАРД: Тільки той, який не змушує мене ризикувати твоїм життям. 

БЕЛЛА: Ти не скривдиш мене, до того ж, всі так впевнені, що після того як я змінюсь все, чого я хотітиму буде перебити місто і – 

ЕДВАРД: Це не буде вічно – 

БЕЛЛА: Я хочу бути з тобою доки я ще Я, доки я хочу тебе таким шляхом – 

ЕДВАРД: Це занадто небезпечно. 

БЕЛЛА: Спроба. Я вийду за тебе, піду у колледж, дозволю тобі купити мені машину… Лише спробуємо… 

Він бачить наскільки важливо це для неї. Бореться зі своїми бажаннями. Складна внутрішня боротьба. 

БЕЛЛА: Будь-ласка. 

Вона бачить його вагання. Вона присувається ближче. Цілує його лоб. Цілує його щоку. Його губи… Він дозволяє собі поцілувати її плече. І він продовжує… 
Пристрасть знову наростає….вона з успіхом знімає його сорочку. Напівоголений він притягує її ближче. Вони падають на ліжко… Але коли вона намагається зняти свою сорочку – він, нарешті, відсувається, намагаючись повернути свій розум – 

ЕДВАРД: Белло – Белло, будь-ласка, перестань знімати з себе одяг. 

БЕЛЛА: Ти хочеш зробити цю частину? 

ЕДВАРД: Не сьогодні. 

Вона відхиляється назад, принижена, відхилена… 

БЕЛЛА: Ти не хочеш… Вау…. Добре, це – 

Він швидко підсувається до неї. Підносить її та притягує ближче, сильнее бажання у його очах… 

ЕДВАРД: О, я хочу. Більше ніж ти можеш собі уявити. Але… (він бере її руку) Я хочу щоб спочатку ми одружилися. 

Він цілує її руку. Вона намагається зрозуміти… 

БЕЛЛА: Що, я наче якась ………..збоченка, що намагається вкрасти твою честь? 

ЕДВАРД: Не про мою честь мова… 

БЕЛЛА: Ти ж не серйозно. 

ЕДВАРД: Я б хотів щоб це одне правило залишилось незмінним. (дивиться на неї) Можливо, занадто пізно для моєї душі, але я захищатиму твою. Я знаю, це не дуже сучасне поняття – 

БЕЛЛА: Воно навіть не старомодне. Воно древнє! 

ЕДВАРД: Я з іншого часу. Речі були ………….менш складними. Наприклад, у свої 18 я вже вважався чоловіком. Якщо б я зустрів тебе тоді – 

Він злазить з ліжка, досі тримаючи її руку – бачимо обличчя Белли – 

ЕДВАРД: Я б доглядав за тобою, приходив до тебе додому… Ми б гуляли, чи пили холодний чай на веранді. Можливо, я б заслужив поцілунок чи два. І після того як запитав би дозволу у твого батька, я б став на коліно… 

Едвард зараз на коліні… 

ЕДВАРД: …і запропонував тобі обручку. 

Він дістає із карману маленьку чорну коробочку, повертає її відкриваючи – 

Всередині – ігристе кілечко – довгий овальний перід з косими рядками ігристих камінців, які лежать поміж крихкого золотого мережива. 

ЕДВАРД: Воно належало моїй матері. 

Красиве кілечко буквально забирає подих Белли. Едвард ставить її на ноги, в той час стоїть на коліні. Страх та кохання боряться в ній – 

ЕДВАРД: Я б сказав… Ізабелло Свон, я обіцяю кохати тебе кожну мить вічності. Чи зробиш ти мені надзвичайну честь… і вийдеш за мене заміж? 

Він повільно надягає кільце їй на палець, її переповнюють емоцї, очі наповнюють сльози, нарешті, кохання перемагає… 

БЕЛЛА: Так. Так, я вийду за тебе. 

Він сяє, переповнений щастям обіймає її, піднімає її. Він радісний. Вона вражена, двоїсте відчуття повністю зникає тільки вона надягає колечно на палець… 

СІЕТЛ. ЗАКИНУТИЙ КОНСЕРВНИЙ ЗАВОД. НІЧ. 

На Райлі та Вікторію – вони стоять в обіймах, темна, повністю відзеркалена картина до попередньої сцени. Вони на відокремленому мостику, здалеку від армії новонароджених. Це сексуально, інтимно… 

РАЙЛІ: Ти не йдеш з нами? 

ВІКТОРІЯ: Рішення буде прийнято в останню хвилину. Я говорила тобі як це працює. 

РАЙЛІ: (посміхаючись) Правда. Каллени мають «сили». 

Вікторія відштовхується назад, трохи роздратована його тоном. 

ВІКТОРІЯ: Не недооцінюй їх, Райлі. У вас буде кількість, але вони зможуть передбачати кожен ваш крок. 

РАЙЛІ: Згідно до слів твого друга. 

Вона дивиться на нього, не розуміючи до чого він хилить. Вона кружляє – 

ВІКТОРІЯ: Так, мій мертвий друг. Лоран дізнався про речі, які вони можуть робити і після того вони вбили його. Але він встиг мене розповісти. 

РАЙЛІ: (обережно) Можливо, він помилявся. (дивиться на неї) Я маю на увазі, що це повинна булла бути територія Калленів. Але ми переривали її і я ніколи їх тут не зустрічав. 

Фурія з»являється в очах Вікторії. Раптово, вона опиняється уже в кількох кроках від нього. 

ВІКТОРІЯ: Ти не довіряєш мені. 

РАЙЛІ: Всім своїм життям довіряю. Я просто говорю це – 

ВІКТОРІЯ: (емоційно) Я роблю це для нас. Щоб ми могли полявати і не чекати їх відплати. Я не можу більше жити у страху, чекаючи, що вони нападуть… 

Раптово, він стоїть біля неї, обіймаючи руками… 

РАЙЛІ: Я їм не дозволю. Я збираюся прикінчити клан Калленів, присягаюся. 

Вона дивиться на нього, потім цілує, сильно… 

ВІКТОРІЯ: Я кохаю тебе. Дуже сильно. 

Він обіймає її, але через його плече ми бачимо її пусті очі, емоції зникають… 

СТЕЖКА В ЛІСІ. РАНОК. 

Близько до пальця Белли (без кільця) - голочка проколює його та з»являються краплі крові. 

Бачимо Беллу, яка торкається пальцем стовбура дерева. Вона рухається по стежці до іншого дерева, також торкається його. Дує холодний вітер. Хмари на небі темні. Вона продовжує рухаючись до – 

ПРОСВІТ СЕРЕД ЛІСУ. РАНОК. ПРОДОВЖЕННЯ. 

Белла підходить до пустого поля. Вона торкається іншого дерева. Едвард іде позаду неї. 

ЕДВАРД: Ти вже багато зробила. 

БЕЛЛА: Якщо це все, що я можу зробити, то я хочу зробити це ретельно. 

ЕДВАРД: Джаспер буде надзвичайно вражений, а новонароджені зійдуть зглузду. Тпере дозволь накласти мені пов»язку. 

Він тягнеться за її лівою рукою, вона забирає її, хвилюючись – 

БЕЛЛА: Я можу сама це зробити. Ти не повинен змушувати себе мучитись… 

ЕДВАРД: Не хвилюйся. Це більше не бентежить мене. 

БЕЛЛА: Відколи? 

- і він бере її руку. Накладає пов»язку. 

ЕДВАРД: Відтоді як я думав, що ти мертва. 

Він продовжує тримати її руку. Кидає на неї жартівливий погляд. 

ЕДВАРД: Ти не одягаєш свого колечка. 

БЕЛЛА: Я юоялась, що можу загубити його. 

ЕДВАРД: Чи що Джейкоб може побачити його? 

БЕЛЛА: (пауза) Буде краще якщо я розповім йому, ну ти знаєш, пізніше. Після завтрашньої битви. 

ЕДВАРД: Якщо ти думаєш про щось інше – 

БЕЛЛА: Ні. Я просто хочу мати свіжу голову – 

Джейкоб: (тільки голос) А чия голова не свіжа? 

БЕЛЛА: Нічия, надіюсь. 

Едвард та Джейкоб кивають коротко один одному. Джейкоб дивиться на хмарне небо. Едвард робить те саме. 

ЕДВАРД: Еліс казала, що наближається шторм. 

ДЖЕЙКОБ: Я відчуваю це. Ми повинні рухатися. 

ЕДВАРД: Я піду довшим шляхом. Але я дістануся туди швидше. Розіб»ю палатку. 

Джейкоб киває. Едвард повертається до Белли, шукаючи в її обличчі ознаки впевненості. Нарешті, він цілує її лоб… 

ЕДВАРД: Побачимось через декілька годин. 

Він бере її сумку і йде. Джейкоб дивиться на Беллу. 

ДЖЕЙКОБ: Щось сталося? 

БЕЛЛА: Звичні речі… Банда вампірів намагається вбити мене. 

ДЖЕЙКОБ: Все те саме, все те саме. 

Вони обмінюються посмішками, потім він бере її на плечі… 

ЗАКИНУТИЙ ЛІСНИЙ СКЛАД НА ВОДІ. ДЕНЬ. 

Райлі веде армію новонароджених через примарне подвір»я. Вони рухаються вздовж берега, прямують до води… Бачимо Брі, сумніви на її обличчі… 

ЛІС. ДЕНЬ. 

Джейкоб біжить з Беллою, рівномірний біг, з легкістю справляється з вагою її тіла. Вона тримається за нього, розум переповнений занепокоєнням… 

ПЬЮДЖЕТ – САУНД – БІЧ. ДЕНЬ. 

Туманний, пустельний пляж…..моторошно… Райлі виглядає з води. Брудний та мокрий, проте зовсім не схвильований крижаною водою. Він не зупиняється, одразу ж прямує до лісу. 

Один за одним решта армії появляється за ним. Вони прямують за Райлі, набираючи швидкості. Сочатку йдуть, потім біжуть, потім безслідно зникають… 

Брі – позаду… 

ЛІС. ДЕНЬ. 

Назад до Джейкоба та Белли, він несе її ,піднімаючись по гірській місцевості вгору і вгору. 

Вони зупиняються коли доходять до – 

ГОРИ. ВЕЧІР. ЗЙОМКИ З НЕБА. 

Джейкоб та Белла доходять до вершини, де Едвард їх чекає біля палатки. 

ВЕРШИНА ГОРИ. ВЕЧІР. 

Падає сніг, дує холодний вітер. Джейкоб ставить Беллу. Вони спішать до палатки, яка поставлена протилежно до вітряної сторонни. Едвард стоїть біля палатки, чекає. Він зітхає з полегшенням побачивши її. Обіймає її. Повертається до Джейкоба – 

ЕДВАРД: Дякую 

Джейкоб киває. Белла повертається до Джейкоба – 

БЕЛЛА: Тобі потрібно повертатися додому доки не почався шторм. 

ДЖЕЙКОБ: Я залишаюсь. Вам буде необхідний звязок з зграєю щоб знати, що відбувається. 

Едвард дивиться вниз, вигляд у нього не задоволений, протее він знає що Джейкоб має рацію. 

БЕЛЛА: (з надією) Ти не…..підеш на битву? 

ДЖЕЙКОБ: Сет прийде підмінити мене зранку. Він не щасливий від того, що пропустить весь екшн, але це буде тримати його подалі від неприємностей. 

Едвард помічає , що Белла розчарована. Він відволікає її, спрямовуючи до палатки. 

ЕДВАРД: Давай заходь в середину. 

ПАЛАТКА. НІЧ. 

Мете сильний сніг, палатка труситься від сильного вітру. Світло горить всередині. 

ВСЕРЕДИНІ ПАЛАТКИ. ЕДВАРД ТА БЕЛЛА. 

Горить ліхтар. Белла закутана у свій спальний мішок, повністю одягнена. Але всерівно її зуби цокають. Настільки холодно. 

ЕДВАРД: Мені треба було розбити палатку нижче. 

БЕЛЛА: Я-я…..в-впор-рядку… В-в-все д-д-добре… 

ЕДВАРД: Що я можу зробити? 

Вона тільки і може потрусити головою Едвард в пеклі. 

Раптово, замок на палатці відчиняється – заходить Джейкоб - 

ДЖЕЙКОБ: Не можу спати при такому цоканні зубів… 

Джейкоб заходить всередину палатки. Едвард читає його думки. 

ЕДВАРД: Забудь про це. 

ДЖЕЙКОБ: Одного дня їй можуть пригодитися пальці на ногах. ФІ давай вже на чистоту – я жаркіший ніж ти! 

Джейкоб починає залазити зі сторони Белли та, раптово, рука Едварда сильно ловить його за плече. Джейкоб стиснувши щелепу – 

ДЖЕЙКОБ: Забери. Свої руки. Від мене. 

ЕДВАРД: Забери свої руки від неї. 

БЕЛЛА: Н-н-е б-б-бийт-т-еся… 

Едвард бачить її дискомфорт. Він неохоче забирає свою руку. Джейкоб на повному серйозі дивиться на нього. 

ДЖЕЙКОБ: Вона захворіє, через тебе. 

Едвард вагається, потім робить складний вибір…..киває… Джейкоб заскакує у спальний мішок поруч з Беллою. Едвард кипить. 

ДЖЕЙКОБ: (до Белли) Ти зігрієшся швидше якщо знімеш свій одяг. 

БЕЛЛА: Дж…… - 

ДЖЕЙКОБ: Ей, виживання один до одного. 

Едвард дивиться. Але швидко стає зрозумілим, що Белла починає зігріватися, допоміг у цьому Джейкоб… Едвард завидує йому… 

ПАЛАТКА. НІЧ. Бачимо Беллу. Вона більше не труситься. Її повіки програють боротьбу із сном. Джейкоб – обнявши її ззаду , оперся на лікоть та дивиться на Едварда у другому кінці палатки. Едвард дивиться на нього. 

ЕДВАРД: Викинь Беллу із своїх дрібних фантазій, пес. Чи ти хочеш проблем? 

ДЖЕЙКОБ: Відплата за те, що підслуховуєш мої думки. 

ЕДВАРД: Повір мені, я б вишвирнув тебе геть якби міг. 

ДЖЕЙКОБ: Я справді заліз під твою льодяному шкіру, правда? Що, сумніваєшся у її почуттях до тебе. 

Бачимо Беллу – її очі повільно відчиняються. Хлопці не бачуть, що вона прокинулася. Коли Едвард не відповідає, Джейкоб продовжує… 

ДЖЕЙКОБ: Мило. Копатися в моїй голові це нормально, а впустити мене у свою – забудь про це. (відповіді немає) Послухай. Я знаю, що вона закохана в тебе. 

ЕДВАРД: Добре. 

ДЖЕЙКОБ: Але й мене вона кохає. Вона п