У процесі написання твору у автора в голові народжується безліч думок та ідей, з яких не всі, в результаті, стають реальністю. У таких випадках Джоан Роулінг використовує особисто придуманий вираз "історії-примари" який не має нічого спільного з історіями про мертвих.
"За 17 років, протягом яких я спланувала і написала 7 книг про Гаррі Поттера (не кажучи вже про "Квідіч крізь віки", "Неймовірні тварини і де їх знайти" і "Казки Барда Бідля"), я придумала величезну кількість інформації про магічний світ, яка так і не з'явилася в книгах. Мені подобалося знати всі ці речі (які пощастило отримати, завдяки моїй некерованій уяві, яка так і випльовувала інформацію) і частенько, коли мені потрібна була незначна деталь, я вже мала її, завдяки розробленим мною фоновим історіям.
Я також помітила, що розробляю історії для вторинних і ще менш важливих персонажів, які не були потрібні і були зайвими. Перекрученими ж були історії, розроблені для більш важливих персонажів, якими довелося пожертвувати для "великої картини". Всі ці "історії-примари», моя особиста назва для не розказаних історій, які здавалися такими ж реальними для мене, як і остаточний варіант.
Час від часу, я, розмовляючи з читачами, згадувала частини історій-примар і секундний вираз зосередженості на обличчях фанатів показував, що вони запитують себе, чи не пропустили вони випадково десь сторінок 20. Я прошу вибачення у всіх, кого я могла випадково збити з пантелику подібним чином. Проблема в тому, що все це, в буквальному сенсі, в моїй голові."
|