-----------------------------------------------------------------------------------------------------------

МАЛКОВИЧ ПРЕЗЕНТУЄ: КАЗКИ БАРДА БІДЛА

4 грудня 2008 року Україна разом з 25-ма країнами світу почала читати доповнення до серії «Гаррі Поттера» «Казки барда Бідла» шановної Дж.К. Ролінг. О 11:10 за Київським часом в УНІАНі на Хрещатику відбулася презентація цього творіння видавництвом Івана Малковича «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» у якій взяли участь безпосередньо сам Малкович і наш улюблений перекладач Віктор Морозов: «коли Джоан Ролінг сказала що з «Гаррі Поттером» покінчено я не повірив, бо коли жінка каже «ніколи» то не те…» - висловився він.
«Казки барда Бідла» безпосередньо пов'язані з книжками про Гаррі Поттера. Це п'ять абсолютно несхожих казкових історій, читання яких викликає то захоплення, то сміх, а то й тривожне відчуття смертельної загрози.
І маґлам, і чарівникам буде вельми цікаво ознайомитися з коментарями Албуса Дамболдора, у яких він ділиться невідомою досі інформацією про життя Гоґвартсу.
Кошти з продажу кожного примірника будуть пожертвувані «Дитячій групі високого рівня».
125 сторінок, надруковані на найкращому фінському папері, яких, нажаль вистачає тільки на один вечір. Вже відкривши першу сторінку ви потрапляєте у світ Ролінг, завдяки напису «казки барда Бідла, перекладені з оригінальних рун Герміоною Грейнджер». Уся книжечка, як і виконана під старину обкладинка, проілюстрована малюнками самої письменниці . «Базікало» радить придбати це творіння Дж.К.Ролінг усім фанатам Гаррі Поттера.

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Сайт «emmawatsonofficial.com» та й сама Емма Вотсон (виконавиця ролі Герміони Грейнджер
у маґлівському фільмі про Гаррі Поттера») не тільки привітали користувачів сайту та й узагалі всіх фанатів
з Різдвом та Новим роком, а й приємно здивували нововведенням – окремою сторінкою сайту, присвяченою
для Різдва, на якій можна отримати цікаві подарунки, у тому числі чудову листівку, зроблену Еммою власноруч,
музичний Плей-лист для Свят вечора та шпалери для робочого стола на вашому ПК.
__________________________________________________________________________________________

САЙТИ про ГАРРІ ПОТТЕРА

У часи занепаду ГПклубу найефективніше працювали сайти «Совина Пошта» «Орден Фенікса». Не пас задніх і новостворений Ярумілом сайт «Світ Магії», якому ось-ось виповниться один рік (15-го січня) – він активно (звичайно не так завзято як ГПклуб з його Чарівником) виставляв головні новини. Нещодавно літня версія оформлення сайту й форуму отримала зимовий дизайн. Протягом року (а для сайту у системі UCOZ це рекорд) на ньому зареєструвалося більше тридцяти користувачів.
Безперечним лідером можна назвати тільки «Совину Пошту». На цьому російськомовному сайті є багато користувачів з різних країн (у тому числі, це улюблений сайт Саджуки), він, одним з найперших, пише новини, робить репортажі. На другому і третьому щаблях можна поставити «ГП клуб» і «Орден Фенікса». Вони, як і «Совина Пошта» є поза конкуренцією.
Далі йдуть Львівський сайт фанатів (який, нажаль, давно не оновлюється), «Магічний Форум», офіційний сайт «Warner Bros» або інший англомовний сайт «SS».
Далі (дивлячись на перегляди й підрахунки) можна поставити вище згаданий «Світ Магії»

ЕКСКЛЮЗИВ ПІДСУМКИ
ГАРРІ ПОТТЕР – НЕБАЖАНИЙ №1 чи «ОБРАНЕЦЬ»?
«ХЛОПЧИК ЯКИЙ ВИЖИВ»… «ОБРАНЕЦЬ»… ЧИ «НЕБАЖАНИЙ №1»? ГАРРІ ПОТТЕРА НАЗИВАЛИ ПО РІЗНОМУ… КАЗАЛИ ЩО ВІН НІЗАЩО НЕ ПЕРЕМОЖЕ ВІДОМО-КОГО. УТІМ СТАЛОСЬ НЕ ТАК ЯК ГАДАЛОСЬ. У ВІДОМІЙ В НАШІЙ ІСТОРІЇ «БИТВІ ЗА ГОҐВАРТС» МІСТЕР ПОТТЕР ВІДВАЖНО ПЕРЕМІГ НА ДВОБОЇ НАЙТЕМНІШОГО ЧАКЛУНА УСІХ ЧАСІВ – ВОЛДЕМОРТА.
Це надзвичайно риторичне питання, на яке кожен може дати свою відповідь. Скільки людей стільки думок. І це чиста правда. Хтось фанатіє від Гаррі Поттер і вважає його при цьому Небажаним №1, а хтось і фанатіє, і вважає "обранцем".

Особисто я думаю, що Гаррі Поттер на номінацію "Небажаний №1" ніколи не буде номінований. Це просто неможливо, а особливо при тому, що тепер на світі нема такої людини, яка б не знала хто таки Гаррі Поттер. Для когось це просто очкарик з паличкою в руці, для когось - герой роману Джоан Кетлін Ролінг, а для когось він хлопчик, що вижив від Волдеморта. В кожного своє бачення Гаррі Поттера, так само як і в кожного свої смаки.

З іншого боку можна і вважати Поттера і небажаним №1. Але таких люде на світі мало. і я в цьому впевнений на 100%. Люди, які так вважають, просто не знають чому вони так важають. Це і є тлумачення такої думки. Ну що ж такого небажаного може бути в ГП? Скільки б я не думав, та не надумаю. Ось вам риторично-філософське питання: « Що такого поганого в Гарріку?» Та ж нічого! Хоча люди бувають різні і в них різне бачення. ГП - це захоплююча "казка", яку читають як і дорослі так і малі!

Ну а питання чи Гаррі Поттер і обранець, то думаю, що тут відповідь очевидна. Більшість вважає Гаррі обранцем. Він справді є таким. Він славетний чарівник на всю магічну країну, він чудовий чаклун. Магами називають тих чарівників, які досягли успіху у житті, а Гаррі його досяг. Він подолав найбільше горе всього світу - Темного Лорда! І за це всі йому вдячні... Він відважний герой, і, аж ніяк, не небажаний №1.

Поважаймо нашого найкращого друга - Гаррі Поттера, він у нас один!
Чарівник

БІОГРАФІЯ «ХЛОПЦЯ ЩО ВИЖИВ»

Ранні роки (1980—1981)
Гаррі Джеймс Поттер народився 31 липня (у той же день, що і Джоан Роулінґ) 1980 року, батьки Лілі і Джеймс Поттери. Кращий друг Джеймса Поттера Сіріус Блек став хрещеним батьком Гаррі. Сіріус, Джеймс і Лілі входили до складу Ордена Фенікса, групи чарівників, що запекло боролися проти Темного Лорда Волдеморта. Вони не мали чисельної переваги, але продовжували боротьбу, незважаючи на численні втрати. Джеймсу і Лілі вдалося тричі уникнути загибелі від рук Волдеморта.
До народження Гаррі було зроблене пророцтво, що наприкінці липня чи на початку серпня народиться хлопчик, що або зможе перемогти Темного Лорда, або Темний Лорд уб'є його. Під умови пророцтва підпадав народжений 31 липня Гаррі Поттер і народжений 1 серпня Невіл Лонгботом. Лорд Волдеморт почув частину пророцтва від свого прибічника Северуса Снейпа і вирішив знищити дітей. Як свою жертву він обрав Гаррі. Джеймс і Лілі довідалися, що Волдеморт задумав убити Гаррі, і в жовтні 1981 року вони використали Закляття Вірності, щоб сховатися від Темного Лорда. На жаль, в останній момент кращий друг Джеймса Поттера Сіріус Блек переконав Поттерів замість себе вибрати Тайнохоронцем Пітера Петігрю, що виявився зрадником і шпигуном Волдеморта і з радістю відкрив їхнє місцезнаходження.
Увечері 31 жовтня 1981 року Темний Лорд з’явився в Долині Годрика, де під видом маглів ховалися Джеймс і Лілі, і напав на них. Джеймс намагався захистити родину, але загинув у сутичці. Темний Лорд збирався помилувати Лілі, але вона встала на його шляху, захищаючи дитя. Тоді він убив її, щоб дістатися до Гаррі. Ця самопожертва Лілі обернулася життєво важливою обставиною для Гаррі, тому що це стало стародавньою магією, що захистила дитину. Коли Волдеморт застосував закляття Авада Кедавра, і воно вдарило в Гаррі, жертовний захист Лілі відбив закляття і додав йому зворотної дії. Воно убило Волдеморта, але залишило на чолі Гаррі шрам у виді блискавки.
Битва між Поттерами і Волдемортом перетворила будинок у руїни. Добрий чарівник Албус Дамблдор послав у Долину Годрика велетня Геґріда, якому удалося врятувати Гаррі до того, як магли почали розслідувати події. У будинку Поттерів Геґрід зненацька зустрів Сіріуса Блека, що попросив, щоб Гаррі віддали йому, як хрещеному батьку хлопчика. Геґрід не погодився, тому що виконував наказ Дамблдора. Сіріус позичив Геґріду свій літаючий мотоцикл, щоб той смог відвести Гаррі туди, де б хлопчик був у безпеці.
Не ясно, де були Гаррі і Геґрід наступні після події 24 години. Дамблдор, мабуть, забезпечував безпеку на Прівіт-драйв, навіть Макґонегел не знала, що відбувається. Увечері наступного дня вона зустріла Дамблдора на Прівіт-драйв, а незабаром з’явився Геґрід на літаючому мотоциклі з Гаррі. Троє залишили Гаррі на порозі дверей будинку номер 4, будинку останніх родичів Гаррі — Вернона і Петунії Дурслі.

Десятиліття поганого ставлення (1981—1991)
Наступні десять років життя Гаррі була сповнене образ і страждань. Його тітка Петунія, сестра Лілі, і його дядько Вернон до божевілля любили свого сина Дадлі, якого всіляко балували, а Гаррі змушували спати в комірчині під сходами, годували недоїдками, змушували доношувати старий одяг Дадлі, що був набагато більших розмірів, репетували на нього, ображали і били. Дадлі безжалісно знущався з Гаррі, користаючись підтримкою батьків, а також своєю фізичною силою (Дадлі був великим і товстим, у той час як Гаррі — худеньким хлопцем в окулярах).
Періодично в ці роки Дурслів відвідувала сестра дядька Вернона, Марджорі. Вона одержувала величезне задоволення від відчитування Гаррі. Вона дарувала Дадлі дорогі подарунки і підносила Гарри що-небудь жахливе чи взагалі забувала про нього. Часто вона брала із собою улюбленого бульдога Ріпера. Коли Гаррі було дев'ять, вона дозволила собаці загнати хлопчика на дерево, де йому довелося залишатися далеко за північ, поки Мардж не відкликала собаку.
Крім того, дядько і тітка вирішили придушити в ньому чарівні начала. Вони ніколи не говорили про його справжнє походження. Йому сказали, що батьки загинули в автокатастрофі, відтіля ж з'явився і шрам на чолі. Першим правилом у будинку Дурслів було «не задавай питань». Їхньою метою було тримати Гаррі в підпорядкуванні і гнобленні в надії, що він не зможе розвинути те, що вони вважали ненормальною схильністю до чарівництва. Вони відправили його в ту ж школу, що і Дадлі, який продовжував знущатися з нього й там. Дружки Дадлі приєднувалися до знущань, а інші школярі, боячись Дадлі і його друзів, уникали спілкуватися з Гаррі.
Незважаючи на зусилля Дурслів, Гаррі удалося виявити магічні здібності. Коли одного разу дядька Вернона вивело із себе розпатлане волосся Гаррі, і він зістриг його, ранком Гаррі прокинувся зі знову відрослим волоссям. Іншого разу Дадлі зі своїми дружками переслідував Гаррі, що зненацька опинився на шкільному даху. Гаррі також мимохіть перефарбував перуку вчителя в синій колір і до невпізнанності зменшив гидкий светр Дадлі, щоб не носити його.
До десяти років Гаррі виріс у сухорлявого, нікому не потрібного хлопчика з брудним чорним волоссям і вузьким обличчям. Його очі, як і в матері, були діамантово-зеленими. Він носив заклеєні скочем окуляри, зламані в постійних бійках з Дадлі. Гаррі був надзвичайно швидкий, вправність виробилася в постійних спробах уникнути побоїв кузена.
Його життя круто змінилося влітку 1991 року. Гаррі Поттеру стали надходити дивні листи, що лякали його дядька і тітку. Вони знищували їх, не дозволяючи Гаррі прочитати навіть краєм ока, але листи продовжували приходити в усе більших кількостях. У спробі уникнути листів вони в підсумку сховалися в хатині на оточеній морем скелі. Уночі, під час сильного шторму, Гаррі дивився на годинник свого сплячого кузена, відраховуючи хвилини і секунди до свого 11 дня народження. У той самий момент, як наступив день народження Гаррі, у хатину вломився Геґрід, щоб з подивом довідатися, що Гаррі не мав жодної уяви про своє магічне походження. Геґрід розповів хлопчику все про його минуле і ранком 31 липня 1991 року відвіз Гаррі на алею Діагон, щоб купити все необхідне для школи. Місяць потому, 1 вересня, Гаррі сів на Гоґвортський експрес і прибув у Школу Магії і Чарівництва «Гоґвортс».
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- ------------

Владислав Єрко і Гаррі Поттер
За матеріалами сайту ГП-Львів.

Дуже цікаво, після закінчення поттеріани, дізнатись як проходив процес створення українського Гаррі Поттера. В цьому інтерв’ю Владислав Єрко ділиться своїми враженнями:
— Владиславе, коли з’явився сьомий «Гаррі Поттер», ви, напевно, відклали всі свої справи і займалися лише цим проектом? Адже робота відповідальна. Тема на слуху, а герой на очах.
— У мене не виходить працювати тільки над одним проектом. Хоч я не Пікассо і не Юлій Цезар... Людина я трохи ледача, не люблю раптових змін. А тим паче змін тематичних і сюжетних. Навіть технічних! Адже важко розпорошувати себе між чорно-білою графікою та дитячою ілюстрацією. Між метафоричним філософським підходом і простішим, доступнішим. Але пристосовуюся. Написати «режимний статут» для роботи — це не про мене! Можу ледарювати тиждень, терзаючись муками совісті. А потім враз упродовж 15 хвилин приходять думки, які й дають заділ, щоб я спокійно пропрацював півроку.
Що ж до «Поттера»... Так там лише обкладинка. Себто один малюнок. І я не розглядаю цю роботу як глобальну, котру можна було б порівняти, скажімо, із «Казками туманного Альбіону» або «Сніговою королевою». Для мене «Поттер» — лише випадковість... Хоча проект і залишив відчутний слід. І в «Поттері», безперечно, є феномен. Навіть з огляду на ті хвилі навколо книжок, які гойдаються і ніяк не вляжуться.
— На обкладинці українського (останнього) перекладу понад шістдесят казкових героїв. Багатофігурна композиція.
— Для мене непросто склався «роман» із цією книжкою. Хотілося зробити обкладинку першої книжки геть іншою. Моя душа, через старе, «плакатне» виховання, прагне лаконізму. Метафори. Адже я розпочинав саме з плакатів. І це було основною спеціалізацією. І обкладинку для першого «Поттера» я зробив, як мені здавалося, досить ємною, лаконічною. Та Іван Малкович переконав мене в іншому. Сказав, що малюнок має бути «більш комерційним», «зрозумілішим» масовому читачу. І я пішов на це з дуже великим скрипом, періодично стаючи у «третю позицію». Малкович запросив ще одного художника-помічника — Віктора Барибу. Тоді через несприйняття нової концепції я навідріз відмовився читати книжку Роулінг. При цьому вдячний Віктору за співпрацю. Він ревно поставився до роботи. І перший том прочитав, і багатофігурну композицію продумав.
— А як же ви, не знаючи сюжету, включалися до роботи?
— Щоразу ставив запитання: хто це — хлопчик чи дівчинка? Блондин чи брюнет? А вік у нього який? А контури обличчя? Ну й таке інше... Фактично вибудовував міліцейський фоторобот із героїв Роулінг! Виглядало це як промальовування альбому «Бітлз» «Сержант Пеппер». Там на обкладинці, якщо пам’ятаєте, фотоколажі з улюблених персонажів бітлів — Мерилін Монро, Гаррі Гудіні, Марк Твен. А всередині — тіньове контурне промальовування. Тобто фігура має контур, усередині — цифра, а трохи нижче — список імен. Наприклад, Мерилін Монро — 42, Елвіс Преслі — 43, Марлон Брандо — 30 тощо.
За такою схемою я і робив три обкладинки «Гаррі Поттера». Малковича це спочатку дратувало. Я ж усім розповідав, як страждаю через цього Поттера... Проте вже шостий і сьомий томи робив автономно. Від початку і до кінця — суто моя робота. На певному етапі навіть почав усвідомлювати: а книжка насправді непогана! Світла, добра, серйозна. Та й діти навряд чи можуть винести звідти негатив. Роман вчить дорослих речей — відповідальності, чесності…
«Роулінг написала до України: «Продовжуйте в тім самім дусі!»
— На останньому етапі роботи над «Поттером» ви прояснили для себе фінальні сюжетні колізії? Якщо взяти до уваги, що книжка Роулінг прямо з жару перекладалася, ілюструвалася, потім — друкувалася.
— Не можу сказати, що прочитав від початку до кінця. Бо ж підключався до роботи «паралельно». Видавець «видавав» чергові п’ять-десять сторінок, які були оброблені — перекладені, відредаговані, відкориговані. А оскільки книжка — і текст, і обкладинка — до друку здається одночасно, свою частину роботи я виконав, так і не дізнавшись, чим усе закінчилося, — хоча три чверті книжки прочитав...
Коли подорожували з промотуром південними областями країни, навіть жартували над директором «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ», мовляв, він нещадно експлуатує людей. Я ж у свою чергу розповідав, що за створення великих фігур персонажів «Поттера» отримував по чебуреку, за змію дали ватрушку, а за дрібні фігурки заохотили пончиком. Тож можете підрахувати, скільки калорій мені вдалося спожити за час роботи над сьомим «Поттером»!
— Вам формулювали концепцію оформлення сьомого «Поттера», тобто останнього й фатального?
— Колірна гама обкладинки — ідея Малковича. Пам’ятаю, після виходу другої книжки один покупець зайшов до «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ» і зауважив: «А ви ніколи не помічали, як виглядають ці дві книжки, якщо зіставити їхні корінці?» Придивилися і побачили: починає простежуватися певна цілісність. Тому наступні томи робили з прицілом на майбутнє. Колірна гама — як сім кольорів веселки...
— Відомо, що в Росії і в багатьох інших країнах поттеріана передбачає американський аналог обкладинки. Та, подейкують, сама Джоан Роулінг схвалила ексклюзивне художнє рішення української версії. Тільки які джерела підтверджують таку доброзичливість письменниці?
— Справді, є два варіанти оформлення. Власне американський і ексклюзивний (для країн, які хочуть створити свого самобутнього «Поттера»). Росіяни та багато інших країн користуються американським аналогом — тільки з власним логотипом назви. Та в Малковича є одна риса — не бути таким, як усі. Він довго ходив зі стурбованим обличчям, щось обмірковував. Йому дуже не хотілося копіювати американську обкладинку. Аж раптом каже мені: «Єрку, а давай-но намалюємо щось своє»! От і намалювали «своє». При цьому навіть устигли надрукувати першу книжку. Малкович до останнього затягував відсилання файла з обкладинкою. Книжка була майже надрукована. Та саме тоді Малкович тяжко зітхнув і відправив до видавництва Bloomsbury файл із українським малюнком. Він був упевнений, що обов’язково відмовлять, надіславши відповідного листа із забороною продавати книжку (навіть якщо вона вже надрукована). Проте Джоан Роулінг особисто відправила йому послання: «Чудова обкладинка. Вітаю. Продовжуйте в тім самім дусі!»
— У чому, на ваш погляд, полягають головні особливості оформлення цих книжок — щоб і від автора не відступити, і закордонному видавництву догодити, і себе не обмежувати?
— Одна з умов — аби персонажі, як головні, так і другорядні, не розходилися з образами, уже втіленими «Ворнер Бразерс». А в цієї все¬світньо відомої компанії, у свою чергу, є домовленості з видавництвом Bloomsbury — саме щодо візуального боку проекту, і ті, хто займається оформленням поттеріани, ніколи не зроблять Гаррі блондином, короткошиїм чи щокатим. Можливо, наш Поттер трохи відрізняється від кінематографічного образу. Хоча загалом англійський образ непохитний. Це факт і даність.
«Навіть Івасика-Телесика можна звинуватити в канібалізмі»
— Як поставилися російські видавці до того, що український «Поттер» їх трохи випередив?
— Мене здивувало і навіть збентежило недавнє інтерв’ю російських дистриб’юторів, коли на запитання «Чому українці вас обіграли?» вони відповіли: мовляв, намагаємося робити книжку дуже добре, а не так, як деякі...
І це з огляду на те, що видавництво Bloomsbury та рада перекладачів (клуб, де перекладачі всього світу діляться враженнями і обговорюють якість того чи іншого тексту), при якому є своя комісія, визначили, що найкращі переклади Поттера — український і німецький... До речі, російський не входить ані до десятки, ані навіть до двадцятки кращих. Мене обурює вже саме зневажливе ставлення до української спроби бути першими. Всі країни борються за те, аби бодай у чомусь бути лідерами. А тут, виявляється, навіть перевага перетворюється на якийсь недолік, провінційну рису, «притаманну українцям».
— Ви знайомі з численними «теоріями» щодо «темного боку» книжки? Про те, що за всім цим нібито — самісіньке сектантство. Та інші «ворожі сили». І начебто недарма люди, котрі захоплюються Поттером, об’єднуються у спеціальні братства, створюють безліч «поттерознавчих» сайтів...
— А що поганого в аналогічному явищі, пов’язаному з Толкієном? У даному випадку все зайшло набагато далі... Маючи добру уяву, можна навіть героя казки «Івасик-Телесик» звинуватити в канібалізмі. Як і «Колобка», втім, у чому завгодно. Та й у всьому нашому фольклорі, якщо мізки вивернуті у бік літературного ДАІ, можна побачити казна що... Це все стихії «злостивого редактора», котрий багато чого оцінює з погляду суворої моральності, яку він найчастіше застосовує до інших, але тільки не до себе.
— Як оцінюєте екранізації «Поттера»? Який із фільмів, на ваш погляд, найближчий до іскрометно-чарівної стихії Роулінг?
— У всіх фільмах — а їх, здається, вже п’ять — мене насамперед цікавить картинка. Візуальний ряд. Як на мене, найбільш вдалий — третій фільм. До його створення долучилися Ольга та Андрій Дудіни. Це чудові російські ілюстратори, які страшенно відповідально ставляться до своєї праці. Уявіть, за двадцять років своєї кар’єри вони оформили лише чотири книжки. І всі ці видання увійшли до анналів ілюстраторської майстерності. Вони є еталоном для багатьох художників і недосяжною планкою водночас...
---------------------------------------------------------

УКРАЇНСЬКЕ РІЗДВО БОЖИЧА-КОЛЯДИ: 21 грудня
(зимове Сонцестояння)

Віктор Крижанівський "БОЖИЧ КОЛЯДА". Фрагмент Настінного розпису ,акрил. 2000 р.

Зі святом!!!

КОЛЯДА – Бог зимового Сонця, який повертає Коло Свароже до Весни. Густинський літопис – мабуть єдине писемне джерело, що вказує на Коляду як на Бога. Слово коляда багатозначне: Святий Вечір, обряд славлення на Різдво, сама пісня, винагорода за колядування, різдвяний подарунок. Сучасне мовознавство, пов’язує значення слова коляда з коло, колокол, а також латинським calendae (календар, різдвяні канікули) та ін. Але в народному уявленні існує також Богиня Коляда – не тільки як уособлення свята, але як Богиня-Мати, що народжує сина Божича-Коляду.
Імена, пов’язані з періодом Коляди та значенням Кола: КОЛА, КОЛО – можливо, від коло – сонце, а також небо (подібне до грецького polos – вісь, полюс, небо, оберт; пор. слов’янське Сварµа – небесний коловорот).
В давні часи людям, народженим на свято Коляди (21, 22 грудня) надавалися відповідні імена. Нині існує прізвище Коляда, а також відомі імена давніх русічів і міфологічних істот, пов’язаних з поняттям кола: КОЛОБУД – пробуджуючий сонце; КОЛОВРАТ – коловорот (знак Сварги, Сварога); документальне ім’я хороброго русича, що відзначився в битвах з полками Батия.
(За Г.Лозко)

Happy Holidays

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- ----------------------------------

ПОРАДНИК ЧАРІВНИКА
У ЦЬОМУ РОЗДІЛІ, У МАЙБУТНЬОМУ, БУДУТЬ ДРУКУВАТИСЯ ВІДПОВІДІ НАШОГО РОЗУМНОГО ЧАРІВНИКА НА ПИТАННЯ КОРИСТУВАЧІВ ФОРУМУ, ЯКІ ВІДПРАВИЛИ ЇХ У ПРИВАТНУ СКРИНЬКУ ЧАРІВНИКА. ПИТАННЯ БУДУТЬ СТОСУВАТИСЯ ОСОБИСТОГО ЖИТТЯ, ПРОБЛЕМ ТА ПРОСТО ЗНАЙДЕННЯ ШЛЯХУ З СИТУАЦІЇ.

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ --------------------------

ГПклуб:START!
Грудень 2008 року має увійти в історію ГПклубу тому що у цей день наш вельмишановний пан Артем-Адміністратор запустить, напевно, ту іскру, яка спонукає до відродження нашого фан-клубу – ВІДНОВИТЬ ГОЛОВНУ СТОРІНКУ САЙТУ, ДОДАСТЬ ГАЛЕРЕЮ, АРХІВ ФАЙЛІВ ТА ПРИЄМНО ЗДИВУЄ НАС ЧАТОМ ТА ПЕРСОНАЛЬНИМ Е-МЕЙЛОМ!
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
[ size=18]РОЗВАГИ
ПОДАРУНОЧКИ ВІД «БАЗІКАЛА» НА НОВИЙ РІК У ПАПЦІ з ЖУРНАЛОМ ВЕРСІЇ PDF
ШПАЛЕРИ ДЛЯ РОБОЧОГО СТОЛА НА ПК[/size]

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

[ b]РЕДАКЦІЯ «БАЗІКАЛА» №1 (8)[/b]
Гол. редактор – Яруміл; Перший заступник головного редактора - Чарівник.
УВАГА! «Базікало» оголошує пошук журналістів, редакторів, письменників фіків, статей та анекдотів. Звертатися у тему ВІДРОДЖЕННЯ З МЕРТВИХ «БАЗІКАЛА».

Засновники: svitmagii.ucoz.ru та hpclub.com.ua